Волонтерство 2030: як Україна трансформує рух у державну політику (відео)

Українське волонтерство давно переросло рамки простої допомоги — сьогодні це один із фундаментів національної безпеки. Для переходу від ситуативних рішень до системної підтримки Мінсоцполітики разом із Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) розробили Державну цільову соціальну програму з розвитку волонтерської діяльності до 2030 року.

Чинне законодавство, ухвалене ще у 2011 році, не враховує реалій війни. Нова стратегія покликана не зарегулювати рух, а створити безпечну та прозору екосистему для активістів.

Ключові напрями реформи:

Професійний менеджмент: Створення навчальних програм для координаторів волонтерських проєктів.
Безпека та страхування: Удосконалення механізмів держдопомоги у разі порачень та запуск реального страхування життя волонтерів у зонах бойових дій.
Цифровізація: Запуск єдиної платформи з верифікованим реєстром організацій, конструктором електронних договорів та цифровим підтвердженням волонтерського стажу.
Міжнародна інтеграція: Спрощення бюрократичних процедур для іноземних фахівців (медиків, інженерів, розмінувальників).
Молодіжна політика: Зарахування волонтерського досвіду в межах шкільної та університетської освіти.

Фінансування та архітектура

Програма не потребує значних прямих видатків із держбюджету. Її статус як офіційного державного пріоритету відкриває зелене світло для залучення великих міжнародних грантів та технічної допомоги від іноземних партнерів.

Головний принцип реформи: Волонтерство має залишатися незалежною низовою ініціативою. Роль держави — бути надійним партнером, який гарантує безпеку, інфраструктуру та визнання.